Гнучка плитка під цеглу широко використовується при вуличній та внутрішній обробці різних стінових поверхонь. Даний оздоблювальний матеріал має гарні експлуатаційні характеристики і дозволяє створювати красиві декоративні покриття, що імітують цегляну кладку. Їх можна відрізнити від справжньої цеглини лише поблизу.
Гнучка цегла виготовляється з кварцового піску з додаванням полімерних присадок. Пісок виконує функцію мінерального наповнювача та надає готовим виробам міцності. Полімерні компоненти – це зв'язувальні агенти, завдяки яким із робочої суміші формується еластичне покриття.
Як додаткові інгредієнти до складу додають відповідні фарбувальні пігменти. «Диво-цегла» випускається у вигляді окремих плиток різного розміру та у вигляді великих цілісних матів завтовшки 4/8мм. Мати робляться зі скловолокна, на яке потім наклеюються плитки.
Переваги матеріалу:
1. Високі показники механічної міцності.
2. Стійкість до стирання.
3. Невелика вага. Дозволяє обробляти спрощені перегородки з невеликою несучою здатністю.
4. Висока вологостійкість.
5. Збереження початкового кольору протягом тривалого часу - навіть під регулярним/постійним впливом ультрафіолету.
6. Температуростійкість. Вироби зберігають свої фізичні властивості у широкому діапазоні температур. Мінімальна кількість циклів замерзання – 200.
7. Можливість обробки криволінійних основ. Завдяки гарній еластичності плитка гнучкого типу підходить для декорування різних арочних елементів, нестандартних ніш тощо.
8. Зручність монтажу. Плитка/мати монтуються клейовим методом. При необхідності матеріал дуже легко підігнати за місцем – він без проблем розрізається ножицями.
9. Практичність. Високоміцні водостійкі покриття можна піддавати будь-яким видам сухого та вологого прибирання. Зазвичай декоративні цеглини миють звичайним водно-мильним розчином за допомогою губки або жорсткої щітки.
10. Великий естетичний потенціал. На ринку представлені десятки видів гнучкої плитки за кольором/відтінком. Найбільшим попитом користуються вироби, що імітують червону, сіру, жовту та теракотову цеглу. Нерідко різна за кольором/відтінком плитка комбінується. Це дозволяє створювати оригінальні інтер'єри.
Область застосування
Гнучка цегла використовується для зовнішнього облицювання будівель різного призначення, найчастіше при наступних обробних роботах:
• облицювання фасадів та стін кам'яних, бетонних, цегляних (не під розшивку) будівель;
• оформлення відкритих балконів/лоджій;
• реставрація старих цегляних, бетонних, шлакобетонних і т.п. стін та огорож;
• облицювання фундаменту, що виступає над землею;
• декорування дверних та віконних отворів (укоси, ніші, кути);
• фасадне оздоблення по листовому утеплювачу (пінополістирол, пінопласт, пінополіуретан).
Затребуваний матеріал при ремонті/облаштуванні житлових, торгових та громадських приміщень. У житлових квартирах під цеглу зазвичай обробляють одну зі стін у вітальнях, їдальнях або спальнях. Дуже часто можна зустріти «цегляну» обробку камінних зон та відкритих дверних прорізів аркового типу.
У кухнях таким чином можна декорувати обідню зону або зробити з гнучкої плитки фартух у робочій зоні. У передпокоях і прохідних коридорах полімерне покриття використовують як альтернативу стіновим панелям з деревних і деревно-пластикових композитів.
В офісах та громадських установах такою плиткою обробляють холи, зали очікування, вестибюлі, приймальні тощо.
Особливості монтажу
Робочу основу необхідно правильно підготувати. По-перше, воно має бути рівним. При необхідності стінки локально шпаклюються або повністю витягуються штукатуркою. Допускається наявність незначних дефектів – невеликих тріщин, ямок, сколів тощо. - Все це нівелюється шаром клею.
Друга вимога – міцність. Занадто старі і осипаються поверхні можна спробувати «повернути до життя» за допомогою ґрунтовок глибокого проникнення та спеціалізованих скріплювальних складів. Якщо ці засоби не можуть належним чином зміцнити стіни, то для обробки останніх краще вибрати каркасний метод, або взагалі подумати про капітальний ремонт та розбудову об'єкта. Кращими основами для монтажу гнучкої цегли є бетон та площини, оштукатурені розчинами на цементній основі.
В якості клею багато майстрів-оздоблювальників рекомендують використовувати суміші Церезіт СМ 11/СМ 115 або їх аналоги. На чотири частини цих сумішей додають 1 частину звичайного ПВА-клею. Робочий розчин ретельно перемішується з водою до середньов'язкої консистенції. Клей рівномірно розподіляють по стіні та розтягують за допомогою зубчастого шпателя. Потім плитку або гнучкий модуль прикладають до основи та акуратно притискають. Вилізлий зі швів розчин видаляють силіконовим/гумовим шпателем. Цілком готові модулі також добре клеїти на акриловий клей.
При монтажі модулів на кожному наступному листі необхідно зрізати сітку, що виступає по краю, з монтажного боку, і тільки потім прикладати полотно до стіни. Воно вирівнюється та обережно вдавлюється у клейовий розчин. Як правило, ширина швів між листами повинна бути такою ж, як і між наклеєними на сітчасті листи окремими плитками.
Приклеювання здійснюють у напрямку зверху донизу. Це робиться для того, щоб мінімізувати забруднення кварцово-полімерних виробів. Клей, що потрапив на плитку, відразу витирають вологою ганчіркою або губкою.
Свої нюанси має й оздоблення криволінійних елементів. Їх доцільно облицьовувати штучною гнучкою цеглою – це не тільки зручніше, але й дозволяє уникнути перевитрати матеріалу. Найчастіше виникає необхідність декорування аркових конструкцій та колон. Клеєм намазують невеликі ділянки (на 2-4 плитки), щоб він не встигав підсихати.
Обклеювання стін краще проводити при температурі вище 20°C (бажано при 25°C і вище). У прохолодних приміщеннях обробний матеріал попередньо нагрівають. Для цього добре підійде будівельний фен. Якщо його немає, можна здійснити нагрівання за допомогою побутового конвектора або тепловентилятора. Нагріта плитка краще гнеться.